Вирішив трошки скорегувати податкову активність шановного експерта команди Володимира Зеленського юриста Д. Гетманцева, який виступає за тотальне декларування про свої статки всіх українців, які не працюють на державні структури чи які не отримують зарплату з бюджету. Тобто, якщо ти працюєш на приватному підприємстві, чи є безробітним, чи працюєш на заробітках десь у Польщі, то мусиш звітувати. Але якщо ти годуєшся з бюджету звітувати не треба. Для мене очевидно: звітувати мають лише багаті українці та чиновники і ті хто навколо них. Років через 5, якщо українці розбагатіють, коло звітуючих можна розширити

Скажу чесно, я використовую цю досить спірну пропозицію шановного юриста не з метою огульної критики, а лише як привід звернути увагу на набагато глибші істини, які, на жаль, ще не дуже відомі як старій, так і молодій управлінській еліті.

Моя перша порада. Треба брати приклад з римлян та англійців, які після багатовікових помилок почали розробляти, а радше — відкривати закони, досліджуючи реальне життя простих людей, малого та середнього бізнесу та їхні відносини, а не нав’язувати суспільству волю панівного класу, — і це дало позитивний результат. Я стверджую, що закон (в тому числі новий податковий закон) буде діяти на користь суспільству лише тоді, коли він базуватиметься на традиціях людей, враховувати характер народу, а його виконання буде вигіднішим, дешевшим, зручнішим, кориснішим, ніж ухилення від його виконання.
Закони не придумуються експертами, юристами, професорами, депутатами, міністрами; вони відкриваються… Якщо взяти закон про податкову систему, то завдання економістів їх відкрити і пояснити, завдання юристів юридично оцифрувати, завдання депутатів веріфікувати і проголосувати, а Президента підписати.

Ідеальна податкова система для українців має забезпечувати фінансовим ресурсом центральний і місцеві бюджети України, сприяти легальному розвитку бізнесу та бути справедливою. Ще раз хочу наголосити: для кожної країни має існувати своя ідеальна податкова система. Вона повинна враховувати характер народу, його історичні традиції, культурний розвиток та деякі інші фактори. Мій аналіз та досвід свідчать, що українська податкова система має бути також дуже простою і зрозумілою, гарантовано незмінною протягом 10 років, і головне — необтяжливою для людей і бізнесу. Українці готові лише до мінімального перерозподілу доходів через бюджет і Пенсійний фонд.
Якщо податкова система несправедлива, важка, зарозуміла, нестабільна та непередбачувана, українці її ігнорують, тікають в інші країни і тіньовий сектор. Саме слово “податок” походить в Україні від слова “давати”, “подавати”. Українці дають, подають кошти владі для виконання нею корисних для них функцій. Вони, українці, первинні і головні, а влада — вторинна. Ось як українці підсвідомо трактують процес оподаткування. Влада має це усвідомити і прийняти.
В Росії, наприклад, не людина, а держава первинна, вона «налагает» на людей ярмо — «дань», «оброк», «повинность». Там людина має коритися будь-яким податкам.
Тому пропозиція шановного експерта була б схвалена в Росії, а в Україні вона неприйнятна, і не лише технологічно (процентів 30 громадян її не зможуть виконати), але й світоглядно! Не вони мають звітувати владі про свої статки, це влада має звітувати перед українцями. У нас українці замовляють музику. Мені здається, що новий Президент України В.Зеленський це розуміє.
І ще одна обставина вимагає змін в податковій системі України — це війна з Росією, яка суттєво збільшує ризики інвестування і ведення бізнесу в країні. Ліками проти додаткових ризиків є лише додаткові прибутки, на які можна розраховувати в Україні. Це стосується i іноземних, і місцевих бізнесменів, а останні вимагають зменшення податкового і регуляторного тиску.
І останнє критичне зауваження. Кому вигодна така пропозиція. Очевидно податківцям, юристам та аудиторам, які за гроші будуть допомагати бідним українцям ставати ще біднішими при заповненні декларацій. Ця, на перший погляд, невинна пропозиція експерта буде коштувати українцям приблизно 10-15 млрд.грн. на рік. Держава замість інженерів, науковців, культурних діячів почне готувати ще більше податківців та юристів… Але знайте, в країнах, які розвиваються — чим більше юристів, тим менше справедливості і добробуту.